КАПІТУЛЯЦІЯ НІМЕЧЧИНИ У ТРАВНІ 1945 РОКУ

КІНЕЦЬ ВІЙНИ

Друга світова війна в Європі завершилася беззаперечною капітуляцією німецьких військ у травні 1945 року, що означало остаточний крах нацистської тиранії. Головною метою союзних держав, об’єднаних у боротьбі проти Німеччини, було повне військове та політичне знищення «Третього рейху».

Військова поразка Німеччини почала проявлятися прискореними темпами влітку 1944 року. 22 червня розпочався масовий наступ Червоної Армії, від якого війська вермахту на Східному фронті вже не змогли оговтатися. Двома тижнями раніше, 6 червня, західні союзники провели найбільшу морську операцію з висадки військ на узбережжя Північної Франції. Німеччина змушена була вести війну на два фронти. З жовтня 1944 року бойові дії вже велися на території Німеччини. 25 квітня 1945 року американські та радянські війська зустрілися біля Торгау на Ельбі.

Берлін був зайнятий Червоною Армією. В середині квітня розпочалася Берлінська операція. Після запеклих вуличних боїв, які забрали численні життя з обох сторін, столиця Німеччини капітулювала 2 травня 1945 року.

ЗАКІНЧЕННЯ ВІЙНИ В БЕРЛІНІ

21 квітня радянські війська перетнули східний кордон Берліна і почали наступ у напрямку до центру міста. У межах кільця міської електрички (S-Bahn) вони зустріли запеклий опір. Десятиденні вуличні бої призвели до великої кількості жертв. Близько 80 000 солдатів Червоної армії загинули. З німецького боку загинуло приблизно 20 000 солдатів і 30 000 мирних жителів.

Уже 24 квітня генерал-полковника Берзаріна було призначено радянським комендантом Берліна. Спочатку його штаб розташовувався в офіцерському казино інженерного учлища в Карлсхорсті. На початку травня він зі своїм штабом переїхав до Фрідріхсфельде.

Берзарін негайно організував тимчасове постачання продуктів і відновлення інфраструктури. Крім того, він займався створенням нової міської адміністрації та відродженням культурного життя. Своїми наказами він намагався зупинити насильство, пограбування та зґвалтування, які чинили радянські солдати.

Військовим комендантам, призначеним у різні райони міста, допомагали комуністи-емігранти, які прибули з Москви в складі так званої групи Ульбріхта. На початку липня всі чотири держави-переможниці зайняли свої сектори в Берліні.

ПЕРШЕ ПІДПИСАННЯ КАПІТУЛЯЦІЇ В РЕЙМСІ

Адольф Гітлер покінчив життя самогубством у Берліні 30 квітня 1945 року. Перед цим він призначив грос-адмірала Деніца своїм наступником. Через безвихідність військової ситуації Деніц спробував здійснити капітуляцію лише перед Великобританією та США. З цією метою він направив начальника штабу оперативного керівництва верховного командування вермахту генерал-полковника Йодля до ставки західних союзників, яка розташовувалася у французькому місті Реймс.

Однак американський генерал Ейзенхауер сприйняв це як спробу підірвати єдність союзників і наполіг на негайній та беззастережній капітуляції перед усіма союзними військами. Деніц був змушений погодитися на те, щоб рано вранці 7 травня в Реймсі було підписано загальну капітуляцію німецького вермахту.

У додатковому протоколі всі учасники погодилися, що процедура підписання має відбутися повторно, а капітуляція повинна бути ратифікована на вищому командному рівні.

Наступного дня, з метою негайного припинення воєнних дій, американський президент Трумен і британський прем’єр-міністр Черчилль оголосили про капітуляцію Німеччини. Вона набула чинності на всіх фронтах 8 травня 1945 року о 23:01 за центральноєвропейським часом.

ДРУГЕ ПІДПИСАННЯ КАПІТУЛЯЦІЇ В БЕРЛІНІ

Повторне підписання Акта про капітуляцію стало найважливішою частиною загальної капітуляції Німеччини, оскільки в Реймсі її підписали генерали, які не мали достатніх командних повноважень у вермахті. Англійці, перш за все, побоювалися, що тим самим німецьке вище військове керівництво могло б спробувати уникнути відповідальності за поразку у війні, як це вже сталося після закінчення Першої світової війни.

Ратифікація капітуляції відбулася в радянській ставці в Берліні. Представник радянського верховного командування маршал Жуков розмістив свій штаб в уцілілих будівлях колишнього військово-інженерного училища вермахту. Сюди він і запросив представників союзних держав-переможниць, до яких приєдналася також і Франція. У це місце доставили також головно-командувачів різновидів німецьких збройних сил.

ПРИБУТТЯ ДО ТЕМПЕЛЬГОФА

Впрдовж 8 травня 1945 року всі учасники акту капітуляції прибули до аеропорту Темпельгоф.
З боку союзників, першим вранці прибув радянський державний секретар Вишинський. Опівдні за ним прибули британський маршал авіації Теддер та командувач американськими стратегічними повітряними силами генерал Спатц. У другій половині дня прибув також генерал Жан де Латр де Тассіньї, головнокомандувач французької армії.

Німецьку делегацію доправили американським літаком із Фленсбурга, куди на початку травня відступив останній уряд Третього Рейху на чолі з гросадміралом Деніцем.

Радянські солдати зустріли всіх гостей в аеропорту Темпельгоф і провезли їх через зруйнований центр міста до майже неушкодженого віллового району Карлсгорст.

ПІДГОТОВКА ДО ПІДПИСАННЯ

Терміново була пілготовлена велика зала колишнього офіцерського казино інженерного училища. Окрім основних учасників, зібралося багато журналістів, представників штабів союзників, перекладачів та допоміжного персоналу.

Однак церемонія затрималася на кілька годин. Необхідно було підготувати російський варіант документа, який до того існував лише англійською мовою. Під час перекладу точилися суперечки щодо стилістичних формулювань, хоча зміст документа, підписаного напередодні в Реймсі, залишився без змін. Узгодження через радіозв’язок додатково затягнуло процес.

Крім того, на передній стіні зали бракувало французького прапора. Були встановлені лише радянський, британський і американський прапори, тому французький довелося імпровізувати з наявних тканин.

Зрештою, підготовка завершилася лише опівночі.

АКТ ПРО КАПІТУЛЯЦІЮ ВІД 8/9 ТРАВНЯ

Тільки близько опівночі всі зібралися для участі у нетерпінні очікуваної церемонії підписання. 9 травня близько 00.45 годин командувачі німецькими сухопутними силами, ВМФ і люфтваффе: генерал-фельдмаршал Кейтель, генерал-адмірал фон Фрідебург і генерал-полковник Штумпф (як представник командувача люфтваффе фон Грейма) підписали Акт про капітуляцію. Кейтель був одночасно командувачем верховного головнокоман-дування вермахту (ОКВ).

На закінчення свої підписи під датованим 8 травня 1945 року документом поставили від імені західних союзників маршал авіації Теддер і маршал Жуков від імені радянського командування. Як свідки Акт підписали американський генерал Спаатс і французький генерал де Латтр де Тассіньї.

Уся церемонія тривала не більше 45 хвилин. Політичних декларацій не було. Процедура звелася тільки до конкретного підписання самого Акта.

Після того, як німецька делегація залишила залу, Жуков виголосив коротку промову. Наступний потім банкет тривав до ранку.

АКТ КАПІТУЛЯЦІЇ

СПОГАДИ

Божеволіють фотографи й кінооператори. Підхоплюються на столи, навалюються животами на плечі генералам та знімають, знімають, знімають… Один із наших кінооператорів довгою ручкою свого апарата зачіпає по голові якогось американського адмірала. Адмірал, вочевидь, звичний до метушні кореспондентів, добродушно посміхається й махає рукою: «О’кей!». Але наші незвичні до цього розпорядники мало не виволакують бідолаху-оператора із залу.

З: Костянтин М. Симонов. «Різні дні війни», Берлін/НДР, 1988, том II, стор. 805

Кейтель швидко піднявся, спрямувавши на нас недобрий погляд, а потім опустив очі і, повільно взявши зі столика фельдмаршальський жезл, невпевненим кроком попрямував до нашого столу. Монокль його впав та повис на шнурку. Обличчя вкрилося червоними плямами. … Після підписання акта Кейтель встав з-за столу, вдягнув праву рукавичку і знову спробував блиснути військовою виправкою, але це в нього не вийшло, і він тихо відійшов за свій стіл.

З: Георгій К. Жуков, Спогади і роздуми, Москва 1969, стор. 668

Зникає так, немов усі надовго затримали повітря в грудях і разом випустили його. Загальний полегшений, розслаблений видих. Капітуляцію скріплено, війні – кінець.

З: Костянтин М. Симонов. «Різні дні війни», Берлін/НДР, 1988, том II, стор. 807

За годину ми повернулися до зали, де було підписано капітуляцію, і виявили чудово сервіровані столи для грандіозного бенкету, а це означало щонайменше ще шість годин. Поруч із кожним прибором стояли пляшки: червоне вино, біле вино, шампанське, горілка і коньяк – така смертельна доза, яку тільки можна було собі уявити. Не дивно, що були великі втрати, спричинені алкоголем. Я був радий, що серед них не виявилося жодного британського представника.

Переклад спогадів: Артур Теддер, With Prejudice. The War Memoirs of Marchal of the Royal Air Force Lord Tedder, Лондон, 1966, стор. 686

РЕАКЦІЯ ГРОМАДСЬКОСТІ

Капітуляція німецького вермахту в травні 1945 року означала закінчення війни в Європі. Друга світова війна загалом завершилася тільки після капітуляції Японії 2 вересня 1945 року.

Після оприлюднення німецької капітуляції 8 травня люди в усьому світі святкували перемогу над німецьким фашизмом. У багатьох містах це вилилося в стихійні масові тріумфування на вулицях, як, наприклад, у Москві 9 травня, де про капітуляцію було повідомлено тільки після її підписання в Берліні-Карлсхорсті.

Настрій у багатьох німців був скоріше пригніченим, зважаючи на злидні, що настали, і острах помсти з боку переможців. Водночас і для німецького населення капітуляція знаменувала собою також завершення націонал-соціалістичної тиранії, війни і руйнувань. Офіційне закінчення війни в Європі, однак, не означало закінчення страждань. Збройні конфлікти у Східній Європі тривали до 1950-х років, переважно проти радянської гегемонії. Наслідки війни були величезними для всього континенту. Багато регіонів було спустошено. Голод і скрута панували майже скрізь. Війна забрала 60 мільйонів жертв. Лише Радянський Союз втратив понад 27 мільйонів людей, у тому числі близько 14 мільйонів цивільних.

Якщо матеріальні втрати протягом наступних років були поступово заповнені, то фізичні та психологічні наслідки Другої світової війни продовжують чинити свій вплив на суспільства та людей й досі.

«Учора вранці сталася незабутня подія. Німці погодилися на повну, беззастережну капітуляцію. Про це коротко, але в урочистій формі опубліковано в газетах».

Запис у щоденнику від 10 травня 1945 р. З: Володимир Гельфанд, Німецький щоденник 1945-1946. Записки червоноармійця, Берлін, 2005, стор. 85

«8 травня, рівно через три роки після знищення гетто в Желудоку, ми отримали гарну звістку про те, що війна закінчилася і німці капітулювали. Усі були дуже схвильовані, але тільки не ми – кілька біженців, які потрапили в місто. Для нас і всередині нас поступово розгорталася трагедія. Ми безцільно штовхалися серед людей, які святкували. Я особисто був украй стурбований. Чи доведеться мені взагалі побачити хоч когось із моєї родини в живих? Я не отримав жодної відповіді на свої листи, які я невпинно писав, а тим часом уже минуло чотири місяці з моменту звільнення моєї батьківщини. Мої побоювання наростали з кожною миттю».

Моше Бейрах, Із гетто в ліси. Розповідь єврейського партизана 1939-1945. Франкфурт/М., стор. 184

«Одного вечора, через кілька днів після нашого повернення, почалася стрілянина, як у найгірші часи. Мене аж тремтіння пробрало з голови до п’ят. Усю війну я трималася чудово, завжди залишалася спокійною, завжди збирала лише найнеобхідніше, коли ми вирушали в підвал. А зараз я подумала – фронт повертається. Німці повертаються. Знову все повториться з початку. Без розбору я покидала речі в рюкзак. Не можу висловити, як погано мені було. І тут хтось закричав із двору: «Росіяни влаштували феєрверк!».

З усього, що тільки могло стріляти, вони палили в повітря – це був феєрверк – феєрверк з нагоди настання миру». Спогади однієї з мешканок району Пренцлауер Берг, цитується за: Антоніа Майнерс, Берлін 1945. Хроніка в ілюстраціях, Берлін 2005, стор. 70

ЛЕГЕНДИ ТА ФАКТИ

Після 1945 року «холодна війна» вплинула на оцінку підписання обох актів про капітуляцію в Реймсі та Берліні-Карлсхорсті. При цьому кожна зі сторін висловлювала свій власний погляд на історію. Дезінформація та легенди наполегливо відстоюються і до сьогоднішнього дня.

• 7 травня в Реймсі німецький вермахт нібито капітулював тільки перед західними союзниками, а 8 травня в Карлсхорсті – перед радянськими збройними силами.

Обидва акти були підписані перед обличчям представників усіх союзників, тобто перед англійською, американською та радянською сторонами в присутності представників Франції як свідків.

• У Реймсі було підписано не капітуляцію, а тільки попередній протокол. Справжня  капітуляція відбулася лише 8 травня в Карлсхорсті.

Капітуляція в Реймсі була правомірною. З цим був згоден і Радянський Союз, про що замовчувалося під час «холодної війни».

• Відмова Сталіна визнати капітуляцію в Реймсі та його протест нібито призвели до повторної церемонії підписання в Карлсхорсті для громадськості.

Ще в Реймсі німецька делегація підписала додатковий протокол про те, що капітуляція має бути ратифікована верховним головнокомандуванням вермахту в особі командувачів видами збройних сил. Насамперед англійці наполягали на тому, щоб підпис начальника штабу оперативного керівництва ОКВ генерал-полковника Йодля, який не мав достатнього статусу, було підтверджено особами, що володіли відповідними командними повноваженнями.

• Підписання капітуляції після опівночі відбулося начебто внаслідок розбіжностей між союзниками з приводу змісту тексту.

Перенесення на північ наміченого на другу половину дня 8 травня підписання відбулося через технічні причини: у Реймсі документ підписали тільки англійською мовою, а його подальший переклад російською мовою був неповним. Підписання відбулося близько 00.45 за центральноєвропейським літнім часом. За західноєвропейським часом було 23.45, а за московським – уже 02.45. Дата оголошення капітуляції в Москві 9 травня відповідала там офіційному часу закінчення війни.

КАРЛСХОРСТ ЯК МІСЦЕ ДЛЯ МУЗЕЮ

У 1967 році на історичному місці закінчення війни було відкрито музей. Після 1945 року радянська армія продовжувала використовувати колишнє офіцерське казино. Так званий Музей капітуляції був орієнтований на радянських військовослужбовців, які були дислоковані в НДР. Однак музей також був доступний для загального відвідування.

Після виведення радянських/російських військ Федеративна Республіка Німеччина та Російська Федерація у 1994 році домовились зберегти місце музею. Водночас експозицію вирішили повністю переробити.

Новий музей було відкрито у травні 1995 року. Він функціонував за підтримки асоціації, в якій спочатку були представлені німецькі та російські установи. В наступні роки до цієї асоціації приєдналися музеї Другої світової війни з України та Білорусі.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року музей стикається з принциповими питаннями: як може виглядати надійна інституційна основа в майбутньому? Які концептуальні та змістовні корективи необхідно внести? Відповіді на ці питання активно обговорюються.

ІМПРЕСУМ

Музей Берлін-Карлсхорст
директор: др Йорг Морре
Концепція: др Бабетте Квінкерт
Куратори: Маргот Бланк, др Йорг Морре, др Бабетте Квінкерт
Виставкова графіка: Крістін Кітта
Переклад: Ірина Березнєва